"Беседа для родителей будущих первоклассников"

"Беседа для родителей будущих первоклассников"

---

В современном образовании одной из актуальных проблем является подготовка ребёнка к обучению в школе. Школа – это совершенно новая жизнь для ребёнка. Она создаёт такие формы регламентации жизни ребёнка, с которыми он ещё не сталкивался. Готовить ребёнка к школе необходимо, поскольку избежать приспособления к школьной жизни невозможно, но частично или очень значительно облегчить его – вполне реальная задача.

В школе детей ждёт непривычная, интересная, но очень нелёгкая работа. Она связана не только с чисто физическими усилиями (нужно высидеть длинный 35-минутный урок), но и с большим нервным напряжением. Ведь обучение требует определённого темпа усвоения программного материала и направлено на развитие сложной мыслительной деятельности.

Большинство первоклассников успешно овладевают школьной программой, но для части детей радость жизни в школе омрачается неудачами. Они не в состоянии спокойно высидеть урок и сосредоточенно заниматься; очень скоро начинают вертеться, отвлекаться. Невнимательно слушая объяснения учителя, ребята недостаточно хорошо и полно осмысливают преподносимый на уроке материал. В результате учебная “задолженность” с каждым днём становится всё больше и больше. Не справляясь с нагрузкой, постоянно испытывая неудачи, дети теряют интерес к учёбе. Это может даже стать причиной формирования отрицательного отношения к школе, нежелания учиться.

Особенно трудными бывают первые дни (а для части детей даже первые месяцы) пребывания в школе: в это время происходит сложный процесс приспособления (адаптации) к новым условиям. Для периода адаптации характерны изменения в поведении: нарушается сон, аппетит, наблюдаются повышенная раздражительность, замкнутость, плаксивость, несвойственное ребёнку многословие или, наоборот, молчаливость и др. Это всё внешние проявления крайнего нервного напряжения, которые со временем проходят. Дети привыкают к ритму школьной жизни, меньше устают; возвращается хорошее ровное настроение, они охотно общаются с родителями и сверстниками, появляется готовность выполнить поручения, выходящие за рамки учёбы.

Так проходит процесс приспособления к школе у большинства детей. Но для части первоклассников привыкание к новым условиям оказывается непосильной задачей: они часто или длительно болеют, а заболевания ещё больше ослабляют их организм.

Почему так по-разному дети реагируют на начальный этап обучения? Вопрос сложный. Среди ряда причин, обусловливающих особенности приспособления разных детей к школе, первостепенное значение имеют

состояние здоровья, уровень биологической зрелости, а так же развитие тех умений и действий, которые необходимы для процесса обучения.

Отсюда следует вывод: ребёнка нужно обязательно готовить к обучению в школе. Такая подготовка включает и укрепление здоровья, и своевременное приобретение детьми необходимых для обучения навыков. Залог успеха – объединение усилий врачей-педиатров, родителей и воспитателей.

Таким образом, первая забота родителей будущих первоклассников, не посещающих детский сад, - проведение своевременного и полного медицинского осмотра ребёнка, а затем – выполнение всех назначений врача.

Данные медицинских осмотров являются основой для определения готовности ребёнка к обучению в школе. Дети здоровые, физически выносливые, с нормальным физическим развитием, с высокой сопротивляемостью (редко, нетяжело и недлительно болеют) легко переносят адаптацию, без затруднений справляются с учебной нагрузкой. Ослабленность организма, частые заболевания, хронические болезни – вот фактор риска в отношении готовности ребёнка к поступлению в школу. К этой группе относят также детей, биологический уровень зрелости которых отстаёт от возрастного. Окончательно вопрос о возможности начать обучение в школе с шести лет решает врач. И если, по его заключению, надо год подождать, родителям не следует добиваться пересмотра этого решения.

Как готовить ребёнка к предстоящему обучению в школе?

Эти советы адресованы и тем, чьи дети посещают детский сад.

Прежде всего создайте у себя дома условия, способствующие нормальному росту, развитию и укреплению здоровья детей. Чёткое и строгое выполнение режима дня приучает ребёнка к определённому распорядку: в одно и то же время ложиться спать, просыпаться, принимать пищу, играть, заниматься. При достаточной продолжительности ночного и дневного (в сумме примерно 12 часов) дети не утомляются, с удовольствием не только играют и резвятся, но и занимаются – рисуют, вырезают, выполняют несложные работы по дому.

Помните о пользе свежего воздуха – это подлинный элексир здоровья. Примерно половину времени бодрствования (т. е. около 6 часов) дети должны находиться в состоянии активной деятельности. Известно, что наибольшую пользу приносят совместные с родителями занятия. Пусть прочно войдут в уклад жизни вашей семьи утренняя зарядка, лыжные и пешеходные прогулки, экскурсии, походы, посильный физический труд, купание в реке. Не забывайте и о закаливании: оно надёжно повышает сопротивляемость детского организма. Сколько радости доставит это вам и вашим детям! Затраты энергии на активный рост и большую двигательную активность полностью компенсируются только полноценным и регулярным питанием.

Важным показателем готовности ребёнка к школьному обучению является развитие тонкой моторики, двигательных навыков кисти. Чем больше и разнообразнее работа кисти, тем лучше и быстрее совершенствуются её движения.

При подготовке ребёнка к школе важнее не учить его писать, а создавать условия для развития мелких мышц руки. Какими же способами можно тренировать детскую руку?

Существует много игр и упражнений по развитию моторики.

1.     Лепка из глины и пластилина. Это очень полезно, причём лепить можно не только из пластилина и глины. Если во дворе зима – что может быть лучше снежной бабы или игр в снежки. А летом можно соорудить сказочный замок из песка или мелких камешков.

2.     Рисование или раскрашивание картинок – любимое занятие дошкольников. Обратить внимание надо на рисунки детей. Разнообразны ли они? Если мальчик рисует только машины и самолёты, а девочка похожих друг на друга кукол, то это вряд ли положительно повлияет на развитие образного мышления ребёнка. Родителям и воспитателям необходимо разнообразить тематику рисунков, обратить внимание на основные детали, без которых рисунок становится искажённым.

3.     Изготовление поделок из бумаги. Например, выполнение аппликаций. Ребёнку нужно уметь пользоваться ножницами и клеем.

4.     Изготовление поделок из природного материала: шишек, желудей, соломы и других доступных материалов.

5.     Конструирование.

6.     Застёгивание и расстёгивание пуговиц, кнопок, крючков.

7.     Завязывание и развязывание лент, шнурков, узелков на верёвке.

8.     Завинчивание и развинчивание крышек банок, пузырьков и т. д.

9.     Всасывание пипеткой воды.

10.                       Нанизывание бус и пуговиц. Летом можно сделать бусы из рябины, орешков. Семян тыквы и огурцов, мелких плодов и т. д.

11.                       Плетение косичек из ниток, венков из цветов.

12.                       Все виды ручного творчества: для девочек – вязание, вышивание и т. д., для мальчиков – чеканка, выжигание, художественное выпиливание и т. д. Научить наших детей всему, что умеем сами!

13.                       Переборка круп, насыпать в небольшое блюдце, например, гороха, гречки и риса и попросить ребёнка перебрать

14.                       “Показ” стихотворения. Пусть ребёнок показывает руками всё, о чём говорится в стихотворении. Во-первых, так веселее, а значит, слова и смысл запомнятся лучше. Во-вторых, такой маленький спектакль поможет ребёнку лучше ориентироваться в пространстве и пользоваться руками.

15.                       Теневой театр. Попросить малыша соединить большой и указательный пальцы, а остальные распустить веером. Чудо: на освещённой настольной лампой стене появится попугай. Если распрямить ладонь, а затем согнуть указательный палец и оттопырить мизинец, на стене появится собака.

16.                       Игры в мяч, с кубиками, мозаикой.

Ежедневно предлагайте детям такие занятия! Не спешите за ребёнка делать то, что он может и должен делать сам, пусть поначалу медленно, но самостоятельно.

Если вам удалось организовать дома спортивный уголок и ребёнок может лазить по спортивной лестнице, подтягиваться на канате, кувыркаться на турнике, рука у него будет крепкой и твёрдой. Дайте своему ребёнку молоток, пилу, гвозди и смастерите вместе с ним нехитрую, но полезную поделку – рука ребёнка приобретёт уверенность и ловкость.

При такой всесторонней тренировке школьные занятия будут для ребёнка не столь утомительными. Полезно проверить результаты кропотливой работы по формированию движения кисти. Для этого используйте тест “вырезание круга”, проведя его до начала тренировки и по её окончании.

Все эти упражнения приносят тройную пользу ребёнку: во-первых, развивают его руки, подготавливая к овладению письмом, во-вторых, формируют у него художественный вкус, что полезно в любом возрасте, и в-третьих, детские физиологи утверждают, что хорошо развитая кисть руки “потянет” за собой развитие интеллекта.

Если ребёнок трудно входит в контакт со сверстниками, почаще организуйте встречи с ними, сначала для игр, во время прогулок, а затем и для занятий и забав дома. Постепенно у ребёнка будет вырабатываться потребность в общении, а перед интересом к совместной деятельности отступят нерешительность и робость. Пользу принесут подвижные игры, если поручать ему “командные” роли, привлекайте его к труду и не забывайте одобрить его помощь.

Ваш ребёнок непоседлив, охотно начинает любую игру, любое дело, но не доведя до конца, берётся за что-то новое. Он не умеет найти общий язык со сверстниками в играх, так как претендует на положение лидера и не может подчиниться правилам игры. Ребёнок не терпелив, без стеснения перебивает взрослых, не выслушивает объяснения. Такого нужно настойчиво приучать вести себя в соответствии с той или иной ситуацией, научить хорошо и до конца выполнять задания. Иначе он просто не сможет войти в ритм школьной жизни, будет отнесён к числу “неуправляемых” детей и нарушителей порядка.

На пороге школы едва ли не самое главное – научить ребёнка самостоятельности. Ведь малышу придётся выполнять одно задание за другим, принимать решения, выстраивать личные отношения с одноклассниками и с учителем, а значит, и нести ответственность.

В обучающем азарте не забывайте, что ваш ребёнок пока ещё дошкольник и потому не пытайтесь усадить его за стол и по 45 минут “проходить” с ним предметы.

Ваша задача – лишь правильно оценить объём знаний и навыков, которыми должен владеть будущий ученик.

МАТЕМАТИКА

Совершенно не обязательно уметь считать до 100, да это, по большому счёту, и не представляет особой сложности. Гораздо важнее, чтобы ребёнок ориентировался в пределах десятка, то есть считал в обратном порядке, умел сравнивать числа, понимал, какое большее, какое меньшее. Хорошо ориентировался в пространстве: вверху, внизу, слева, справа, между, впереди, сзади и т. д. Чем лучше он это знает, тем легче ему будет учиться в школе. Чтобы он не забыл цифры, пишите их. Если нет под рукой карандаша с бумагой, не беда, пишите их палочкой на земле, выкладывайте из камешков. Счётного материала вокруг предостаточно, поэтому между делом посчитайте шишки, птички, деревья. Предлагайте ребёнку несложные задачки из окружающей его жизни. Например: на дереве сидят три воробья и четыре синички. Сколько всего птиц на дереве? Ребёнок должен уметь вслушиваться в условие задачи.

ЧТЕНИЕ

К первому классу обычно многие дети уже худо-бедно читают, так что вы можете поиграть с дошкольником в слова: пусть он назовёт окружающие предметы, начинающиеся на определённый звук, или придумает слова, в которых должна встречаться заданная буква. Можно играть в испорченный телефон и раскладывать слово по звукам. И, конечно, не забывайте читать. Выбирайте книжку с увлекательным сюжетом, чтобы ребёнку хотелось узнать, что там дальше. Пусть он и сам прочтёт несложные фразы.

РАЗГОВОРНАЯ РЕЧЬ

Обсуждая прочитанное, учите ребёнка ясно выражать свои мысли, иначе у него будут проблемы с устными ответами. Когда спрашиваете его о чём-либо, не довольствуйтесь ответом “да” или “нет”, уточняйте, почему он так думает, помогайте довести свою мысль до конца. Приучайте последовательно рассказывать о произошедших событиях и анализировать их. Компании его сверстников предложите поиграть. Например: ребята загадывают какой-нибудь предмет и по очереди описывают его водящему, не называя задуманное слово. Задача водящего: отгадать это слово. Те же, кто загадал слово, должны как можно яснее описать загаданный предмет. С мячом можно играть в антонимы. “Чёрный” - кидаете вы ему мяч, “белый” - бросает ребёнок вам в ответ. Точно так же играйте в съедобное-несъедобное, одушевлённое-неодушевлённое.

ОБЩИЙ КРУГОЗОР

тем более он развит. Но это не совсем так. Сейчас дети буквально “купают

Многие родители думают, что чем больше слов знает ребёнок, тем более он развит. Но это не совсем так. Сейчас дети буквально "купаются" в потоке информации, их словарный запас увеличивается, но важно, как они ими распоряжаются. Прекрасно, если ребёнок может к месту ввернуть сложное слово, но при этом он должен знать самые элементарные вещи о себе, об его людях и о окружающих мире: свой адрес (разделяя понятия “страна”, “город”, “улица”) и не только имена папы и мамы, но и их отчество и место работы. К 7 годам ребёнок вполне уже может понимать, например, что бабушка – это мамина или папина мама. Но, главное, помните: все-таки в школу ребёнок идёт не только продемонстрировать свои знания, но и учиться.

Воспитание детей – сложный процесс. Проявите изобретательность в выборе средств воспитания, а главное не забывайте, что одно из самых надёжных – добрый пример родителей. Почаще возвращайтесь памятью в своё детство – это хорошая школа жизни.

Готовьте ребёнка к школе настойчиво, умно, соблюдая меру и такт. Тогда учение не будет мучением ни для ребёнка, ни для вас.

Поради психолога батькам майбутніх першокласників

Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи. Слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.

У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.

Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини до школи?

Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Батько ніколи не повинен ставати другим вчителем. Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню шкільних правил.

Як підготуватися до першого вересня?

Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому і відбою".

Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).

Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв'язок з батьками»).

Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)

Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.

Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він – погані.

Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.

Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?

Часто діти (особливо ті, що не відвідували раніше дитячих садів або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою або татом, які привели їх в школу, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

Які непередбачені труднощі можуть виникнути другого вересня?

Мама будить Петрика другого вересня: «Вставай. Пора йти в школу!» Петя: «Я ж вже вчора сходив.»

Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібно йти в школу?

У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запалення хитрості». Або дитина, дійсно, хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь-якому випадку, варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично.

Якщо ж Ви все-таки вирішили відправити дитину до школи, давши їй пігулку від головного болю (або не виявивши ніяких симптомів хвороби), не робіть цінністю подолання нею поганого самопочуття. Не хваліть дитину за те, що вона пішла в школу, переборовши себе. Якщо Ви гордитиметеся, що Ваша дитина вчиться (трудиться), незважаючи на своє погане самопочуття, то у неї може підсвідомо закріпитися установка на хворобу: можна добитися похвали, хворіючи

Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?

Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.

В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях.

Що робити, якщо потрібно поспішати в школу, а дитина не поспішає?

Психологами відмічений негативний вплив активного організуючого тиску дорослого на дитину. Якщо постійно квапити дитину: «Давай швидше, ми вже спізнюємося! Ну що ти копаєшся?!», - те може, навпаки, закріпитися зворотна реакція. Сформується захисний стереотип «повільності»: у будь-якій ситуації, що вимагає швидкого реагування, дитина сповільнюватиметься і «гальмуватиме». У цьому вона нітрохи не винна, так її організм захищається від тривоги і напруги, викликаних "емоційним пресингом" ззовні.Тому доцільно проводити "профілактику цейтнотів". З цією метою, організовуючи збори дитини в школу, бажано:

Передбачити раніше вставання, що дозволяє дитині прокидатися, снідати, одягатися, умиватися в його власному темпі.

Прослідкувати, щоб дитина зібрала портфель і приготувала одяг і взуття з вечора.

Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?

Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.

Які типові прояви стресу і дезадаптації?

Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).

У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).

Дитина проявляє необґрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).

Дитина відмовляється йти в школу.

Як можна знімати стрес?

Забезпечити ритмічне життя і порядок будинку (тут дуже важливий власний приклад і наслідування його дитиною).

Важлива тепла, природна, спокійна манера поведінки дорослих вдома (без зривів, підвищеного тону).

Необхідне на якийсь час продовження традиційних «дитячих» ритуалів укладання, їжі, умивання, сумісної гри-обіймів, читання на ніч, які були прийняті в дошкільному дитинстві дитини.

Знімають напругу гри з водою, піском, малювання фарбами (з дозволом забруднюватись - відсутністю критики або засудження за забруднений одяг, підлогу!), виготовлення колажів в "рваній" техніці (рвати кольоровий папір, старі журнали і клеїти з них картини), спортивні ігри на повітрі (м'яч, скакалки, «класики» і ін.)

Надзвичайно важлива відсутність зайвих постійних подразників (телевізор, приймач).

Необхідно давати дитині можливість переживати час від часу справжню дитячу радість (свято, театр).

Для багатьох краще всього знімає напругу відпочинок на природі (особливо, праця)

Які незвичайні прояви дитини вимагають звернення до фахівця?

Страхи (нічні страхи). Енурез (нетримання сечі), особливо якщо перед школою цього вже не було.Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, лицьових м'язів. Яскраво виражена агресія.

Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи?

Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він.

Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.

З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти що Вам цікаво все, що з ним відбувається що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є

Що не може бути зроблене без участі батьків?

Без участі батьків не може бути побудована самостійність молодшого школяра в організації свого робочого місця, у виконанні домашніх робіт, в підготовці свого одягу і портфеля до завтрашнього дня. Культивування самостійності – це відповідальна і поступова робота часто буває простіше щось зробити самому, чим чекати, поки це зробить дитина. Іноді дії дитини представляють для неї реальну небезпеку. І тоді батьки застерігають її: «Не роби сам, це небезпечно (важко), за тебе зроблю я». Ця неправильна установка приводить до «вивченої безпорадності», відмові дитини надалі від будь-яких самостійних дій, невірі у власні сили.

За чим повинен простежити батько, якщо він хоче допомогти дитині вчитися?

Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на його шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батько винен, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання).

Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном і ін., то це – найперша турбота батька. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою.

З першого вересня до цього додаються:

підготовка столу до виконання домашньої роботи;

збір портфеля;

підготовка за допомогою батьків шкільної форми (або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу).

Як допомогти дитині організувати своє робоче місце?

По-перше, особистим прикладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марно привчати до порядку дитину.

Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл, письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Ви користуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте на робочому місці.

Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується при підготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивши разом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столу наклейки – «будиночки» для кожної речі.

Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важко контролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важко довго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різних позах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи, чим вони погані (викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботи від світла і ін.). Навчіть її різним веселим вправам, які краще робити в перервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), – вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.

Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?

У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійний зв'язок між школою і батьками. На жаль, вчителі рідко знають про те, що відбувається з дитиною будинку після занять, а батьки мають слабке уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дітей. Протягом першого року навчання дітей батьки і вчителі повинні стати однодумцями.

Пам’ятка

батькам майбутніх першокласників

Проблема підготовки дітей до школи, мабуть, одна з найактуальніших на сьогоднішній день. В допомогу батькам відкриваються розвиваючі студії, в багатьох школах почали практикуватися дошкільні групи, в яку дітвору різносторонньо готують до вступу до нової смуги життя. І це правильно. Як відомо, адаптуватися на новому місці не легко. Деколи, навіть ми - дорослі, незатишно відчуваємо себе при зміні роботи. А уявіть, якого маленькому чоловічкові раптом опинитися далеко від мами, в незнайомій обстановці і серед чужих людей? А тому до такого моменту, як вступ до школи, потрібно підготуватися заздалегідь і ретельно Так, швидше пристосовується до нового ритму життя дітвора, що ходила в дитячий сад. Для них вже стало звичним вставати вранці в певний час, і жити в колективі. Домашнім малятам звикнути до школи набагато складніше. Тому, поважно не упустити час, і хоч би один - двічі в тиждень протягом літа, якщо раніше не вийшло, відвідувати з дитям розвиваючі заняття.

Які заняття потрібні саме вам? Це легко перевірити.

Більшість сучасних шкіл зараховують учнів по тестовій системі. Подібні тести здійснює педагогічна комісія, яка спілкується зі всіма дітьми шести і семирічного віку, незалежно від того, відвідували вони дошкільна освітня установа чи ні. За результатами відповідей дітей шестирічного віку комісія дає рекомендацію про доцільність надходження дитяти в школу або про педагогічну допомогу дітям, які цього потребують.

Подібні тести, можна провести і в домашніх умовах.

Тести на фізичну готовність:

Як свідчить народна мудрість "В здоровому телі - здоровий дух". І це дійсно так. Навчання в школі зажадає від маляти колосальних фізичних витрат: рано вставати, проводити по п'ять-шість годинників за партою, уважно слухаючи вчителя. Додайте до цього задушливе повітря в приміщенні і відсутність денного сну, виконання домашніх завдань і відвідини секцій і кружків. Наприкінці дня, навіть активне дитя падатиме від втоми. А зараз давайте все це множитимемо на п'ять або шість, залежно від п'яти, або шестиденної освіти.
Виходячи з цього, здоров'я вашого дитяти повинне по можливості наближатися до відмітки "відмінно". Адже не випадково, ледве зачавши вчитися, багато дітвори зачинають скаржитися на частий головний біль або дуже багато і довго хворіють. А як важко деяким займатися на уроках фізкультури?
Щоб перевірити фізичну підготовку вашого дошколенка проведіть наступні тести, звернувши увагу на час їх виконання:

* біг 30 метрів - за 7 - 7,5 секунд
* стрибок в довжину з місця - 100 див.
* стрибок в довжину з розгону - 180 див.
* метання м'яча - 2, 5 - 3 м.

Відмінною підготовкою фізичної форми стануть заняття в басейні, настільним тенісом, і будь-які спортивні ігри на свіжому повітрі. Поступово привчайте вашого дитяти робити вранці хоч невелику зарядку.

А як він мислить?

Мислення людини багатогранне. Але, проте, існують методики, що дозволяють визначити рівень розвитку, як окремих розумових операцій (класифікації, групи), так і характеристик словарного запасу, рівня розвитку мови. Спершу проведіть тест на попереднє враження про рівень розвитку маляти. Він розрахований на дітей шести - шести з половиною років. Неквапливо ставте дитяті питання і чекайте відповіді на них, наприклад: l Яка тварина більша, кінь або собака? l Вранці ми снідаємо, а опівдні... l Вдень ясно, а вночі... l Небо блакитне, а трава... l Черешні, груші,сливы, яблука - це що? І так далі в тому ж дусі. Кожну правильну відповідь позначайте знаком "+", неправильний "-". Ідеальний варіант, якщо плюсів опиниться не менше 80% від спільної кількості питань. Менше 20 % - низький рівень, 10% - дуже низький. Наступний етап - порівняння. Для дитяти дуже важко знайти схожість два і більш за предмети. Учите його порівнювати предмети формою, по величині, за кольором, за базовим поняттям, по функціональному призначенню. З цією метою можна пограти в гру "Що спільного?" Попросітьсина або дочку пояснити, чим схожі:

* ромашка і кульбаба;
* ножиці і молоток;
* троянда і гвоздика ;
* яблуко і груша;
* вуха і очі;
* м'ячик і кавун;
* тапочки і чоботи;
* автобус і літак;
* курка і голуб;
* капелюх і парасолька;
* молоко і чай;
* апельсин і сонце;
* плаття і брюки;
* дзеркало і ставок ;
* буряк і морква;
* книжка і журнал;
* хлопчик і дівчинка.
* береза і горобина;
* лампочка і свічка;

Ще гра "Угрупування". Її мета зрозуміти чи є у дитяти уміння знаходити підставу для угрупування. Або навчити цьому. Як грати? Хай дитя розгледить, запропоновані йому картинки і постарається знайти якомога більше груп.

Наприклад:
Туфлі, чоботи - взуття;
торт, яблуко - їда;
кішка, кінь - домашні тварини;

На пам'ять? Не скаржуся!

Більшість інформації маленький учень отримує через зоровий або слуховий канал. Якщо у дитяти краще розвинена зорова пам'ять, значить, йому легко буде запам'ятати матеріал, який представлений у вигляді картинок і наочних посібників. Якщо краще розвинена пам'ять слухова, то, заучуючи учбовий матеріал, йому необхідно промовляти, читати вголос. Проте якщо у дошкільника добре розвинена зорова пам'ять, йому все одно необхідно розвивати слухову, і навпаки.

Тест Венгера

на перевірку рівня розвитку слухової пам'яті:
Запропонуєте дитяті запам'ятати 10 слів. Вони мають бути простими і короткими, наприклад: КІТ, ЯЛИНА, БУДИНОК, ЗИМА, ГОЛКА, МІСТ, БРАТ, КІНЬ, ОКУЛЯРИ, Стул.Норма - якщо дитя з першого разу запам'ятовує 4-5 слів, а все 10 слів після 3-5 повторів. Якщо маля навіть після п'яти повторів не здатне запам'ятати і відтворити всі слова, це може говорити про слабку нервову систему. Зазвичай у таких дітей є проблеми з увагою. У подібних випадках потрібна консультація у невропатолога.

Тест на перевірку зорової пам'яті:

Виріжте з паперу десять різних картинок і покажіть їх майбутньому учневі - кожну по 5-6 секунд. Показавши всі десять картинок, попросите маляти назвати предмети, які він запам'ятав. Порядок відтворення значення не має. Оцінюючи результат, звернете увагу на те, чи є повтори, чи зустрічаються назви предметів, які ви не показували. Добрий результат - 8-10 картинок, незадовільний - менше 5 штук.

УВАГА, увага!

У дитяти неблагополучного в школі, швидше за все, є проблеми з увагою. Від того, наскільки уважні ваш син або дочка, залежить рівень пізнання ними навколишнього світу. Увагою дітей майже завжди управляємо ми - дорослі, словами: "Подивися", "Зверни увагу", "Ти відмітив?". Навчити дитяти самостійно віддавати собі такі команди - це перший крок у бік самоорганізації його уваги. Також, для його тренування можете запропонувати маляті дві картинки, між якими треба знайти відзнаки. Не менше интересными є тести, в тексті яких потрібно викреслити всі зайві букви, наприклад букву "а".
Але не можна забувати, що недостатня увага, може бути і сигналом, про нервово - емоційному перевантаженню дитяти. В цьому випадку, варто замислюватися, чи не дуже ви перестаралися з відвідинами додаткових занять. Так само треба пам'ятати і про те, що, розслабившись за час літніх канікул, маля насилу входить в новий режим і встигає за програмою. Батькам, чиї діти вже ходять в школу, рекомендується тижні за дві - три до початку учбових занять, помалу згадувати і повторювати учбову програму, оскільки не можна забувати, що увагу і пам'ять треба постійно тренувати. Поставте своєму дитяті питання "Навіщо потрібно вчитися?" Чесно розкажіть йому про те, чому ви зацікавлені в його успіхах. Запропонуєте йому свою допомогу.
Що багато вчаться, особливо дошкільники, на ваше запрошення позайматися відповідають: "Не хочу!". В цьому випадку, варто спробувати поєднати учбові заняття з грою. Наприклад, позайматися з дитям математикою так, щоб він цього не відмітив. Попросите його розставити на стіл тарілки для вашої сім'ї, або ляльок в шафі по зростанню. Не хоче читати? Придумайте оригінальну гру про розвідників і шукачів скарбів, в якій обов'язково треба читати таємничі послання.
Як писав Плутарха - "Якими діти народжуються, це ні від кого не залежить, але щоб вони шляхом правильного виховання зробилися хорошими - це в нашій владі". Батьки краще за всіх знають свого дитяти, вони вивчають його з перших днів існування і можуть разом з ним знаходити найбільш сприятливі способи виховання. Постарайтеся на деякий час стати психологами для свого дитяти, і у вас обов'язково все вийде.

Перелік необхідних документів
для зарахування до 1 класу:

1. Заяви від обох батьків.
2. Медична картка дитини.
3. Копія свідоцтва про народження дитини.
4. Копія ідентифікаційного коду дитини.
4. Документ, що підтверджує законне перебування батьків в Україні (Копія паспорту одного з батьків)

Форми роботи з батьками

БАТЬКІВСЬКІ ЧИТАННЯ - дуже своєрідна форма роботи з батьками, що дає можливість не тільки слухати лекції педагогів, а й самим вивчати літературу з проблеми. Батьківські читання допомагають батькам переглянути свої погляди на виховання, познайомитися з традиціями виховання дітей в інших родинах, по-іншому подивитись на свою дитину та своє ставлення до неї. Батьківські читання - це прекрасна можливість знайомства батьків із цікавою дитячою літературою, новими іменами, що на слуху в дітей, але відомі їхнім батькам. Теми батьківських читань можуть бути приблизно такими. 1-й клас Мудрість народних прислів'їв і приказок про виховання. «Доросла» правда дитячих віршів С. Маршака про виховання. Я. Корчак і його теорія виховання дітей. «Ми вчимо дитину жити серед людей». Кодекс сімейного виховання. 2-й клас Спілкуватися з дитиною. Як? (За книгою Ю. Гіппенрейтер.) В. Сухомлинський про виховання хлопчиків і дівчинок. Як стати героєм в очах власної дитини. Огляд періодичної преси про виховання. Дитячі комплекси в дорослому житті. Записки дитячого психіатра Ю.Буянова. 3-й клас Як формувати та розвивати вольові зусилля дитини. (За книгою У.Джемса «Психология в беседах с учителями».) Нестандартність мислення. Що це таке? (За книгою В. Кротова «Массаж мысли».) Що робити, якщо... (За книгою М. Коляди «Шпаргалка для родителей».) Дитячі витівки в дорослому житті. (За матеріалами періодичної преси.) 4-й клас Як навчити дитину бути самостійною? (За матеріалами книги М. Коляди «Шпаргалка для родителей».) Мудрість батьків. У чому її сутність? (За матеріалами книги Лопатіної та М. Скребцової «32 беседы по семейному воспитанию в школе».) Психосексуальний розвиток дітей. (За матеріалами книги М. Кле «Психология подростка».) До чого можуть призвести конфлікти в родині? (За матеріалами періодичної преси. Огляд листів дітей у дитячих журналах і газетах.) БАТЬКІВСЬКІ ВЕЧОРИ - форма роботи, що об'єднує батьківський колектив. Батьківські вечори проводяться у класі 1-2 рази на рік або у присутності дітей, або без них. Батьківський вечір - це свято спілкування з батьками друзів твоєї дитини, це свято спогадів про власне дитинство й дитинство своєї дитини, це пошук відповідей на запитання, які ставить життя перед батьками. Якими можуть бути теми батьківських вечорів? Найрізноманітнішими. Головне, у ході вечора батьки повинні вчитися слухати та чути один одного, самого себе, свій внутрішній голос. Теми батьківських вечорів можуть бути такими: Рік народження моєї дитини - яким він був, цей перший рік? Перші книжки дитини. Майбутнє моєї дитини. Яким я його бачу? Друзі моєї дитини. Свята нашої родини. «Можна» й «не можна» у нашій родині. День народження нашої родини. Як ми його святкуємо? Пісні, які співали ми у своєму дитинстві, й пісні сьогоднішнього дитинства. Вечір спогадів. Покарання та заохочення в нашій родині. Запитання дітей, що ставлять дорослих у глухий кут. Фотографії нашого дитинства. Як навчитись казати «дякую» своїй дитині. БАТЬКІВСЬКІ РИНГИ - одна з дискусійних форм спілкування батьків і формування батьківського колективу. Проведення батьківських рингів у школі просто необхідне. Батьківський ринг проводиться задля того, щоби багато батьків могли утвердитись у правоті своїх методів виховання та провести ревізію свого педагогічного арсеналу, замислитись над тим, що у вихованні своєї дитини вони роблять правильно, а що не зовсім доречне. Корисність таких зустрічей полягає ще в тому, що вони дозволяють зняти будь-які закулісні розмови серед батьків про питання організації освітнього простору їхніх дітей, змісту навчального й виховного процесу. Зразки тем батьківських рингів: -   Погані звички - спадковість чи вплив соціуму? -  Що ви робите, якщо маєте проблеми з дисципліною у своєї дитини? -  Чи можна карати дитину у власному домі -  Що робити, якщо тато не цікавиться вихованням власної дитини? -  Як навчити дитину завжди та скрізь бути людиною? -  Спокуси та шляхи їх подолання. -  «За» і «проти» шкільної форми. -  Чи потрібні дитині свята? -  Труднощі шкільного уроку. У чому вони полягають? ЛЕКЦІЇ - це форма психолого-педагогічної освіти, що розкриває сутність тієї чи іншої проблеми виховання. Кращий лектор - сам учитель-вихователь, який знає інтереси, проблеми та турботи батьків. Головне в лекції - науковий аналіз виховних явищ, ситуацій, тому в лекції варто розкривати причини явищ, умови їх протікання, механізм поведінки дитини, закономірності розвитку її психіки, правила сімейного виховання.      При підготовці лекції варто враховувати її структуру, логіку, можна скласти план з указанням основних ідей, думок, фактів і цифр. Одна з необхідних умов лекції - опора на досвід сімейного виховання. Метод спілкування під час лекції - невимушена розмова, задушевна бесіда, діалог зацікавлених однодумців. Тематика лекцій повинна бути різноманітною, цікавою й актуальною для батьків, наприклад: Режим дня школяра. Що таке самовиховання? Індивідуальний підхід і врахування вікових особливостей підлітків у сімейному вихованні. Дитина і природа. Мистецтво в житті дітей. Статеве виховання дітей. КОНФЕРЕНЦІЯ - форма педагогічної освіти, що передбачає розширення, поглиблення та закріплення знань про виховання дітей. Конференції можуть бути науково-практичними, теоретичними, читацькими, з обміну досвідом, конференції матерів, конференції батьків. Конференції проводяться раз на рік, вимагають ретельної підготовки, передбачають активну участь батьків. До них готуються виставки робіт учнів, книг для батьків, концерти художньої самодіяльності тощо. Теми конференцій повинні бути конкретними, наприклад: «Гра в житті дитини», «Моральне виховання підлітків у родині» тощо. Щоб зібрати матеріал і привернути увагу батьків, на заняттях університету педагогічних знань, що передують конференції, іноді заповнюється стисла анкета.   Конференція зазвичай відкривається вступним словом директора школи (якщо це загальношкільна конференція) або класного керівника (якщо вона класна). Зі стислими, заздалегідь підготовленими повідомленнями про свій досвід сімейного виховання виступають батьки. Таких повідомлень може бути три-чотири. Потім надається слово всім бажаючим. Підсумки підбиває ведучий конференції. ПРАКТИКУМ - це форма вироблення в батьків педагогічних умінь із виховання дітей, ефективного рішення виникаючих педагогічних ситуацій, своєрідне тренування педагогічного мислення батьків-вихователів. У ході педагогічного практикуму вчитель пропонує знайти вихід з якої-небудь конфліктної ситуації, що може скластись у родині у взаєминах батьків і дітей, батьків і школи тощо, пояснити свою позицію в тій чи іншій передбачуваній ситуації чи ситуації, яка виникла в реальності. ПЕДАГОГІЧНА ДИСКУСІЯ - диспут, одна з найцікавіших форм підвищення педагогічної культури. Відмінна риса диспуту полягає в тому, що він дозволяє втягнути всіх присутніх в обговорення поставлених проблем, сприяє виробленню вміння всебічно аналізувати факти та явища, спираючись на отримані навички та накопичений досвід. Успіх диспуту багато в чому залежить від його підготовки. Приблизно за місяць учасники повинні познайомитися з темою майбутнього диспуту, основними питаннями, літературою.      Найвідповідальніша частина диспуту - проведення спору. Багато що визначає тут поведінка ведучих (їм може бути педагог або хтось із батьків). Необхідно заздалегідь установити регламент, вислухати всі виступи, запропонувати аргументувати свою позицію, наприкінці диспуту підбити підсумки, зробити висновки. Головний принцип диспуту - повага до позиції та думки будь-якого учасника. Темою диспуту може служити будь-яка спірна проблема сімейного та шкільного виховання, наприклад: «Приватна школа - «за» і «проти»», «Вибір професії - чия ця справа?». РОЛЬОВІ ІГРИ - форма колективної творчої діяльності з вивчення рівня сформованості педагогічних умінь. Зразковими темами рольових ігор із батьками можуть бути такі: «Ранок у вашому домі», «Дитина прийшла зі школи», «Сімейна нарада» тощо. Методика рольової гри передбачає визначення теми, призначення складу учасників, розподіл ролей між ними, попереднє обговорення можливих позицій і варіантів поведінки учасників гри. При цьому важливо програти кілька варіантів (позитивних і негативних) поведінки учасників гри та шляхом спільного обговорення вибрати оптимальний для даної ситуації варіант дій. ІНДИВІДУАЛЬНІ ТЕМАТИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ. Часто в рішенні тієї чи іншої складної проблеми педагог може одержати допомогу безпосередньо від батьків учнів, і цим не слід зневажати. Консультації з батьками корисні як для них самих, так і для вчителя. Батьки одержують реальне уявлення про шкільні справи та поведінку дитини, учитель же - необхідні йому відомості для більш глибокого розуміння проблем кожного учня. Обмінявшись інформацією, обидві сторони, можливо, дійдуть взаємної згоди в питанні конкретних форм батьківського сприяння.       У спілкуванні з батьками педагог повинен проявляти максимум тактовності. Неприпустимо соромити батьків, натякати на невиконання ними свого обов'язку стосовно сина чи дочки. Підхід учителя повинен бути таким: «Перед нами стоїть загальна проблема. Що ми можемо зробити для її рішення?». Тактовність особливо важлива з тими батьками, які впевнені, що їхні діти не здатні на дурні вчинки. Не знайшовши до них правильного підходу, педагог зіштовхнеться з їхнім обуренням і відмовленням від подальшого співробітництва. Принципи успішного консультування - довірливі стосунки, взаємоповага, зацікавленість, компетентність. ВІДВІДУВАННЯ РОДИНИ - ефективна форма індивідуальної роботи педагога з батьками. При відвідуванні родини відбувається знайомство з умовами життя учня. Педагог розмовляє з батьками про його характер, інтереси та схильності, про ставлення до батьків, до школи, інформує батьків про успіхи їхньої дитини, дає поради з організації виконання домашніх завдань тощо. ЛИСТУВАННЯ З БАТЬКАМИ - письмова форма інформування батьків про успіхи їхніх дітей. Допускається повідомлення батькам про майбутню спільну діяльність у школі, поздоровлення батьків зі святами, поради та побажання у вихованні дітей. Головна умова листування - доброзичливий тон, радість спілкування.